ОПЗЖ та ОПГ тероризували не одне сільгосппідприємство?

Вільшанський район, село Добре, що за 130 кілометрів від Кропивницького. Влітку 2016 року на місцеве агропідприємство ПСП ім. Димитрове заїжджає група молодиків спортивної зовнішності. У неділю ввечері, коли на господарстві нікого, вони зрізають замки з воріт і робочих приміщень, вивозять зі складів збіжжя. Селянам, які наступного дня зійшлися до роботи, заявили – у господарства новий власник. Це сталося прямо під час збору врожаю. Власне, зібрати його тут так і не встигли. Це підприємство класично відрейдерили – з підробленими документами, тітушками і бійками.

Такі ж бої за землю розгортались на полях Кіровоградського, Маловисківського, Петрівського, Онуфріївського та інших районів. За останні 5 років від рейдерів постраждали ТОВ «Авангард», ПСП ім. Димитрова, СВК «Агрофірма Маріампольська», СФГ «Роксана», СВК «Україна», ТОВ «Нива-2010» та інші.

Рейдерська схема проста – з допомогою «чорного» реєстратора за підробленими документами з Реєстру прав власності викреслюється актуальний власник та вписується новий. Останній приїздить на підприємство з групою тітушок і силою забирає «своє». І поки справжній власник судиться і чекає розслідування, рейдери переоформляють землю та інші активи. Є й інший шлях – відкупитися від загарбників чи найняти «дах» серед криміналітету. Держава, яка має захищати право власності, по суті бездіє. Адже законодавство має зручні для рейдерів лазівки, судові процеси тривають роками, а слідство схоже вразила сліпота. Інакше як пояснити, чому правоохоронці впритул не помічають такої чіткої системності. А вона є – в усіх цих історіях фігурують персони, структури та навіть адреси, прямо чи опосередковано пов’язані з місцевим підприємцем з депутатським мандатом Ростиславом Вакуликом та політиками з ОПЗЖ.

Добрівський конфлікт

Приватне сільськогосподарське підприємство ім. Димитрова родини Кірових, яке рейдернули у селі Добре, вирощувало зернові, мало в обробітку понад 1100 га землі. Як і всі, підприємці трохи волонтерили, ремонтували машини для військових. Їхнє господарювання зупинилося, коли на ПСП заїхали озброєні молодики з охоронної структури нового власника.

Як таке могло статися? Вмостіться зручніше і приготуйтеся – буде складно, але цікаво. Отже, 2016 рік. Держреєстратор з сусідньої Миколаївської області з доброго дива переписує фірму Кірових на компанію «Ліман-Миколаїв». Її власником вписують неповносправного чоловіка з інвалідністю з Харкова. Ба більше, реєстратор фігурує в низці судових справ, що стосуються якраз внесення у Держреєстр неправдивих даних.

Далі новий власник швидко продає фірму ТОВ-ці «Євроагрохолдинг» Сергія Головатого з Олександрії. А «Євроагрохолдинг» по ланцюжку перепродає фірму вже структурі Вакулика. У 2015 році Вакулик обраний депутатом Петрівської сільради Знам’янського району, має інтереси в агросекторі, опікувався футбольним клубом «Буревісник», проте нині у депутатській та футбольній діяльності, розповіли нам у сільраді, участі не бере, переїхав до Кропивницького.

Продаж йому рейдернутого підприємства оперативно посвідчує кропивницький нотаріус Олег Задніпряний, прізвище якого фігурує в історії з захопленням агропідприємства ТОВ «Нива-2010» з Бережинки Кіровоградського району.

Довгі і швидкі ланцюжки перепродажів «віджатого» – теж ознака рейдерства. Для чого? Щоб потім депутат Вакулик міг заявити, що він лише «добросовісний набувач», який по-чесному купив корпоративні права. Власне, він так і заявив у коментарях ЗМІ. От тільки участь в схемі «чорних» реєстратора і нотаріуса історію трохи псує. Як і той факт, що «посередник» Головатий – не прям чужа Вакулику людина.

Протягом певного періоду депутат володів ТОВ «Мітвелплюс», іншим співзасновником якої був партнер по «Євроагрохолдингу» Головатого Ігор Кучеренко з Олександрії.

В судах брати Кірови таки довели, що мало місце рейдерство, а підписи на документах про продаж підприємства підроблені. Проте власниками, говорять, залишились лише в Держреєстрі.

«Після цих подій у частини пайовиків завершились строки оренди. Вакулик тоді переуклав з ними договори на фірму зі схожою назвою. Після нальоту з господарства вивезли 1200 тон пшениці, 600 тон ячменю, скосили 350 гектарів кукурудзи і понад 200 гектарів соняшника. Він вже перепродав підприємство, а розслідування просто заглухло», — розповів у коментарі нашому виданню Олег Кіров.

Підозру у цій справі підготували лише згаданому на початку неповносправному з Харкова. У ході розслідування поліція з’ясувала, що чоловік помер. Суд на клопотання слідчих призначив посмертну психолого-психіатричну експертизу, щоб визначити, чи чоловік був при здоровому глузді, підписуючи документи. Але чи допоможе це колишнім власникам повернути втрачене і поновити бізнес? Навряд.

Знайомі рейдери

З Вільшанського району рейдери перекочували до Петрівського. У 2018 році за один день сільськогосподарський кооператив «Агрофірма Маріампольська» в обробітку якого було близько 5 тисяч гектарів землі, перетворився у однойменне ТОВ. Керівником ТОВ-ки став один з технічних працівників кооперативу. Зміни до держреєстру внесла тоді ще держреєстраторка КП «Благоустрій Шевченківського району» Вікторія Кундас, прізвище якої фігурує у низці справ про спірні зміни до Держреєстру чи земельні конфлікти. Згідно статуту, рішення щодо діяльності сільськогосподарського кооперативу ухвалюються колективним правлінням на загальних зборах. Переформатування у ТОВ означає, що керувати і підписувати документи буде один директор, у нашому випадку – ставленик рейдерів.

Як ідеться у матеріалах кримінальної справи про захоплення агропідприємства, слідчі допитували новоспеченого керівника. Він вказав, що «з пропозицією очолити новостворене ТОВ до нього звернулися два невідомих йому громадянина на ім’я Андрій та Павло, які представилися юристами». Вони ж, з його слів, займалися документами.

За документами власником більшої частини агропідприємства стало ТОВ «Вермонт Альянс». Компанія мала всі ознаки фіктивності: статутний капітал у 100 гривень та прописка за адресою масової реєстрації у Києві. Вона записана на Володимира Затолюка з Білої Церкви.

На агрофірмі заявили про рейдерство й приготувалися оборонятися. «Нові» власники не забарилися. Проводити збори з селянами «Маріампольської» приїхав уже згаданий Сергій Головатий. Відповідну заяву за його підписом подавали до сільради. Він, до речі, наразі є обвинуваченим у справі про спробу підкупу держреєстратора для заволодіння агропідприємства в Онуфріївському районі.

Автомобіль, на якому з’явився Головатий, реєструвався на вищезгаданого Ігоря Кучеренка.

З ним у кортежі ми також помітили мешканців Кропивницького братів Андрія та Павла Дяченків, про яких ймовірно говорив новоспечений керівник ТОВ-ки. Це колишні СБУ-шники, обвинувачені у спробі замаху на нардепа Станіслава Березкіна в 2011 році. В очікуванні судового процесу вони мають змогу кататися рейдернутими підприємствами бо вийшли під заставу. Частину якої у сумі 300 тисяч гривень їмпожертвував депутат міськради Кропивницького Дмитро Терзов. Принаймні одного з братів Дяченків разом з вищезгаданим Ростиславом Вакуликом ми помітили на відео з села Добре, де рейдерили ПСП ім. Димитрове.

Важливо додати, що коли справжні власники «Маріампольської» звернулися до «антирейдерської» комісії Мін’юсту, від Володимира Затолюка надійшов так званий «технічний» позов до суду, який заблокував слухання скарги. Ми помітили, що попри київську прописку «Вермонт Альянсу», у судовій ухвалі адресою цього підприємства вказано Знам’янський район, с. Петрове, вул. Чупруна, 17.

За даними з аналітичної системи Youcontrol, цю ж адресу при реєстрації ФОПа вказав уже відомий нам Ростислав Вакулик, там же прописане фермерське господарство його батька Олександра. Вочевидь документацію до суду подавали зі зручної адреси.

Чи то через масштабний розголос, чи інші невідомі історії факти, але Мін’юст таки визнав, що в цьому випадку кооператив рейдерять, реєстраційні дії Вікторії Кундас скасували. Проте винних у спробі заволодіння агрофірмою та підробці документів наразі нема.

«Цих людей допитували лише як свідків, підозри нікому не вручили. Зараз розслідування передане до Києва, про результати нічого не відомо, — розповів про успіхи майже дворічного слідства керівник кооперативу Костянтин Міщанін. — Арешт, який накладений на нерухомість підприємства, наразі ускладнює господарську діяльність. Адже щоб взяти кредит у банку, потрібне заставне майно».

Долинський завод, що всіх об’єднав

Згадані нами фігуранти нещодавно засвітилися в історії з Долинським комбікормовим заводом, потужності якого знаходяться на території Долинського району.

У 2018 році низка фермерів, зокрема ТОВ «Плиски-Агро», ТОВ «Агрокомплекс», завезли до зерносховища заводу на зберігання тони збіжжя вартістю понад 70 млн грн. Перед посівним сезоном на початку 2019-го приїхали забирати, але виявили порожні склади. Власник заводу, за інформацією з матеріалів кримінальної справи, продав збіжжя. Постраждав не лише український бізнес, а й дочірня компанія французької фірми The Souff let Group, яка збиралась інвестувати у портову галузь України – ТОВ «НьюВорлд ГрейнЮкрейн» та компанія однієї з найбільших південнокорейських торговельних корпораційТОВ «Поско Інтернешнл Україна».

Власник заводу борг повертати не схотів. І аби за ці борги в нього не відібрали сам завод – схоже вирішив прокрутити дуже просту схему. Черкун заявив про рейдерське захоплення свого ж підприємства. Але в ролі рейдера виступив… він сам. Власник йде до вже відомої нам держреєстраторки Вікторії Кундас.

На той момент історія з «Маріампольською» вже трохи підзабулася і їй, попри участь в рейдерських схемах, а може й навпаки – завдяки, вдалося поновити собі доступ до держреєстру. Ключ реєстратора вона отримала влаштувавшись у Петрівську сільраду Знам’янського району, депутатом якої є вищезгаданий Ростислав Вакулик.

Кундас разом з ще однією реєстраторкою Наталією Шиловою перереєструвала активи заводу Черкуна і «змінила» його власника. «Рулити» заводом почав такий собі Микола Шевченко зі Знам’янки. Примітно, що ми не знайшли на ньому якогось успішного агробізнесу. Але він, на відміну від харківського «колеги» хоча б повносправний. Згідно Судового реєстру і порталу «Судова влада», Шевченка судили за крадіжку металобрухту. Гроші з його продажу новоспечений керівник заводу тоді витратив на їжу.

Так, якщо називати речі своїми іменами, то держреєстраторки просто використали перші-ліпші паспортні дані, які були під рукою, ними й виявилися дані крадія зі Знам’янки. І, судячи з Держреєстру, це не єдине підприємство, яке «повішали» на Шевченка.

Нам вдалося поспілкуватися з новоспеченим агровласником. На виході з відділку поліції, де його допитували по справі, ми поцікавилися, чи купував він колись завод та інші об’єкти нерухомості. Микола Шевченко сказав, що він «просто трудяга» і грошей у нього нема. Чому його прізвище вказане в Держреєстрі не розуміє.

На Шевченкові долинський завод провисів недовго. У липні 2019-го його переписали на ТОВ «Дайтона Менеджмент». Керівником цієї ТОВ-ки значився вже знайомий нам по «Маріампольській» Володимир Затолюк.

На початку ми вказували, що Черкун заявляв про захоплення його заводу. Рейдерами він назвав підприємців, які отримали право стягнути майновий комплекс за втрачене збіжжя. Інформаційно «відбиватися» від постраждалих він став з допомогою сайту-помийки. І єдиним контактним номером редакції значився телефон ТОВ «Дайтона Менеджмент».

У Реєстрі судових рішень ми знайшли низку ухвал по цій справі й помітили цікаву деталь. Реєстраторки, які брали участь у схемі, працювали не за адресами своїх сільрад. Документи та печатки, які лягли в основу перереєстрації майна Долинського комбікормового заводу випадково знайшли слідчі під час обшуку одноповерхової будівлі з мансардою майже в центрі Кропивницького по вулиці Пашутінській, 31.

Згідно даних кадастрової карти, земельну ділянку під будинком на Пашутінській, 31 орендує у міста Ольга Руденко. А право власності на будівлю, згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстрували Ольга Руденко та її родичі. За інформацією від наших джерел, Ольга Руденко є колишньою дружиною депутата Кіровоградської обласної ради з «Опоплатформи – За життя» Дениса Руденка, виборчий округ якого у Знам’янці.

Наразі обом реєстраторкам, відповідно до відповіді на наш запит у Мін’юсті, скасовано доступ до Держреєстру. Вони, а також депутат Вакулик і Володимир Затолюк є підозрюваними у шахрайському заволодінні майном заводу. Взимку їм оголошені підозри та обрані запобіжні заходи. За версією слідства, за оборудку Вакулик мав отримати 67% заводу, а реєстраторкам обіцяли кількадесят тисяч гривень.

Шевченка, який донедавна здавав металолобрухт щоб заробити на їжу, представляє місцевий адвокат, депутат міськради Кропивницького Юрій Деркаченко. Іншими клієнтами Деркаченка з цієї групи є Ростислав Вакулик і Володимир Затолюк з «Дайтони», на якого переписували спірні активи. Окрім історії з шахрайським заволодінням заводу Затолюк наразі обвинувачений у вчиненні опору правоохоронцю –намагався перешкоджати поліції під час обшуків реєстраторок в офісі на вулиці Пашутінській. Сподіваємось, така активна трудова діяльність принесе результати і депутату-адвокату наступного року не доведеться заповнюючи декларацію у розділі «доходи» вказувати лише пенсію у 30 тисяч.

І щось нам підказує, що постраждалі підприємці ще не скоро зможуть отримати своє відшкодування за втрачене зерно. Так, наприкінці 2019 року, «Дайтона Менеджмент», на яку перекинули майновий комплекс заводу, перереєстрували на Костянтина Олексійовича Фішера. Це уродженець Полтавщини, учасник бойових дій. У 2016 році радник міністра Внутрішніх справ України Арсена Авакова, а нині нардеп від ОПЗЖ Ілля Кива на своїй сторінці у Фейсбуці виставив фото з Фішером і розповів про допомогу хлопцеві.

Мовляв, у героя почалося нове життя, його працевлаштували до Міністерства внутрішніх справ та купили квартиру. На фото свідоцтва на житло вказана та ж адреса, що й нинішнього власника «Дайтони».

Що ж до працевлаштування в МВС, не виключено, що Кива мав на увазі організацію «Безпека життя». Як йдеться в розслідуванні «СХЕМ», у 2018 році під керівництвом Киви у структурі Нацполіції було створене це напівзаконне формування. Організація мала стежити за громадським порядком та соціалізувати демобілізованих. Натомість її учасників фіксували на явно замовних мітингах проти НАБУ, а також на судовому засіданні у підтримку сина міністра Авакова у справі про сумнівну закупівлю рюкзаків для армії. Засновником однойменного ТОВ, що створене за кілька місяців до запуску державної «Безпеки життя» зробили Фішера. Крім цього, він значиться підписантом ГО «Всеукраїнський союз ветеранів АТО», засновником якої є нардеп. Тож, як і писав Кива, у Фішера дійсно почалося нове життя.

В результаті, маємо схему зі спробою відчуження майна заводу аби уникнути стягнення за розтрату фермерського збіжжя багатомільйонною вартістю. «Кинути» всіх на гроші спробували з допомогою явно організованої групи осіб, в арсеналі якої низка «чорних» реєстраторів, фірм-одноденок, підставних власників і сайт, схожі на який прийнято називати зливними бачками. Схемотозні реєстраторки чомусь працюють не при сільрадах, де мали б за документами, а в будівлі ексдружини місцевого депутата з ОПЗЖ. Один офіс з колегою з цієї ж політсили ділить адвокат Миколи Шевченка, котрий донедавна міг собі дозволити хіба що захисника з безоплатної правової допомоги. А коли слідчі з Кропивницького висунули дійовим особам підозри, на арені з’явилась «важка артилерія» у вигляді наближеного до нардепа від ОПЗЖ, радника міністра Внутрішніх справ. Сподіваємося, якийсь слідчий захоче масштабуватись і зверне увагу, що організована група осіб з наявними наразі підозрами у заволодінні заводу, протягом останніх п’яти років тероризувала не одне сільгосппідприємство і попри впливові зв’язки справа не розвалиться у судах.

По материалам:  from-ua.com